16 декабря 2017, Суббота   17:08:59
o Ясно,
без осадков
Прогноз для

«МАЛИНСЬКИ НОВИНИ»(«ПРАПОР ЖОВТНЯ») ДРУКУЮТЬ АНТИУКРАЇНСЬКИЙ МАТЕРІАЛ

В черговий раз Малинський редактор , другий секретар РК КПУ , злісний  «ГКЧПіст» Іван Вознюк у відібраній  у  громади  газеті  «Малинські  новини» («Прапор Жовтня» або по  народному «Малинський брехунець»)  за 23  жовтня 2013 року надрукував  антиукраїнський  матеріал  нібито  від  Остапа  Дроздова «Марш  УПА  в  Києві :  націоналісти  не  відрізняються  від  сталіністів» .  Навіть  у назві висвітлена  ненависть  до України  , її патріотів  та  неприхована  «клініка»  Дроздова – Вознюка .


В черговий раз Малинський редактор , другий секретар РК КПУ , злісний  «ГКЧПіст» Іван Вознюк у відібраній  у  громади  газеті  «Малинські  новини» («Прапор Жовтня» або по  народному «Малинський брехунець»)  за 23  жовтня 2013 року надрукував  антиукраїнський  матеріал  нібито  від  Остапа  Дроздова «Марш  УПА  в  Києві :  націоналісти  не  відрізняються  від  сталіністів» .  Навіть  у назві висвітлена  ненависть  до України  , її патріотів  та  неприхована  «клініка»  Дроздова – Вознюка .

     Хто  такий  Іван Вознюк  всі у Малині  знають . Це людина  без  честі , з  зашкаленими власними  амбіціями  і жадобою .  В  часи перебудовчого  дефіциту  , він  як  не  остання  людина  того  часу  в  районі яка  мала  «доступ»  до  магазинів , по  ночам  з  магазину  по  вул.  Дорошок  перевозив  «дефіцити»  про  що  неодноразово  тоді  друкував  Малинський  «РУХівський  інформаційний  бюлетень» ,а у  серпні 1991  року ще  й  після  арешту  в  Москві  «ГКЧПістів»  Вознюк  фанатично  ще  тиждень  друкував  їх  постанови.

     Тоді  виступаючи  як  депутат  двох  місцевих  рад  я  вимагав  на  міській  і  районній  сесії  притягти  його  за  державний  злочин  до  відповідальності .  Але  його  не  тільки  не  покарали , а  віддали  йому , другому  секретареві  РК КПУ ,  районної  громади  газету  щоб  він  боровся  проти  Української  держави , незалежність  якої  була  проголошена , далі  обріхуючи  боротьбу  за  незалежність , саму  державність та  зомбуючи  на  користь  малинських  комуністичних ( в  цей  час  різнокольорових) «поважних»  сімей простих  малинчан .   Йому це гарно  вдавалось  як  місцевому  комуністичному  ідеологу  і  агітатору.  Що  стало  результатом  «вічності»  біля  владного  корита  цих  сімей .

      Але цієї  Руїни  як помсти  за його  райкомівське  крісло  і  за  СРСР  йому  замало .  Протягом  всієї  історії  незалежної  України  він  друкує матеріали  проти  неї  , місцевих  опозиціонерів  до  влади  «поважних»  сімей  та  свідомо  не помічає  кричущої  ситуації  з  корупцією , дерибанами , розкраданням  землі  і  власності  у  місті  та  районі  .  Головне  для  нього  щоб  у  газеті  з  7000  тиражем не було  ні одного  позитивного  матеріалу  наприклад  про  мене  як  багаторічного  антикомуніста  , опозиціонера , «вічного  революціонера»  як ліваки  з  сарказмом  називають  мене ,  голову  місцевої « Свободи»  Василя  Федоренка.  Головне перед  виборами  вміло позитивно описати  по суті  розкладання  мафіозних  яєць у різні  рейтингові  місцеві  партійні  структури.

      Хто такий Остап Дроздов ? Ведучий передачі «Прямим текстом»  телеканалу «ZIK» за  яким  як  за  газетою  «Експрес»  стоїть  мер  Львова  Садовий .  Що  телеканал  що  газета  головною  мають  мету  дискредитацію та  боротьбу  проти  самої  впливової  на  Галичині  партії  «Всеукраїнське  об’єднання  «Свобода».  Має  українське  ім`я ,російське призвище і обличчя  нації  яка  ображена  на  всі  нації – «Гої»  світу  та  паразитує  за  їх  рахунок,  але  найбільше у житті  «не любить» Україну . .

      Колега , однодумець Дроздова  Ігорь Левенштейн  так  пише  за «колегу» : « Однажды в нашем пакете от « Воли» нарыли мы с женой львовский канал ZIK. А на этом канале обнаружили замечательного ведущего – Остапа Дроздова. Этот молодой человек довольно забавной наружности просто покорил нас своим умом, обаянием … Своим юмором и самоиронией. И главное – своим мировоззрением, своими взглядами, которые он сам характеризует как «европейский либерализм».

      В начале девяностых на харьковском телеканале « Тонис» была чудесная юмористическая программа «Не время», которую делала студия ЧИЗ. И среди постоянных персонажей этой программы был такой забавный телеведущий Руслан Моща (актер – Руслан Никулин), смешной лопоухий очкарик. Так вот, милейший Остап Дроздов очень напоминает этого Руслана Мощу (чисто внешне). И мы между собой любовно так и называем его – Остап Моща.  Пан Дроздов представляет собой тип западно-украинского интеллигента – настоящего европейца, не страдающего комплексами национальной озабоченности, галицкого превосходства и презрения к «манкуртам»».

       Інший  погляд  на  Дроздова   Ігоря Лосєва, доцента кафедри культурології Києво-Могилянської державної академії, політолога, публіциста, журналіста, кандидата філософських наук :  «Згадалися рядки Володимира Висоцького: "Если правда оно, ну, хотя бы на треть, остается одно: только лечь, умереть". Львівський експерт повідав, що Україна все програла і минулі двадцять років слід назвати "пропащим часом". Україна – це, виявляється, реально не існуюча держава, оболонка без вмісту, міраж, чиясь невдала вигадка. І кордону на сході немає (він є на карті, він делімітований, але не демаркований на місцевості), і прапор не такий, і гривня "рекордно девальвована" (та 1 долар за 8 гривень – це зовсім не найбільша девальвація у сучасному світі).

        Львівський експерт (Дроздов) лякає гаслом, яке ніколи, на жаль, не втілювалося в Україні в життя: "Україна – для українців". Я запитаю: а якщо не для українців, то для кого? Для якої етнічної, національної, конфесійної спільноти? До речі, антитезою заклику, що злякав пана Дроздова, може бути лише цей: "Україна – не для українців".

        Висловився експерт із мовного питання: "...Україна вже ніколи не буде всуціль україномовною". Що має на увазі автор – загадка. Німеччина – всуціль німецькомовна? Потім пан Дроздов переходить до конкретики, вимагаючи державної двомовності, оскільки російська мова "престижніша, більш статусна" і як аргумент наводячи той факт, що особисто він – "україномовний галичанин". Як колишній російськомовний, а нині україномовний севастополець, на підставі власного кримського досвіду можу з усією певністю сказати, що державна російсько-українська двомовність із залізною невідворотністю призведе до того, що українська мова не лише не з'явиться в Криму, а й в історично близькій перспективі зникне і в Галичині. Дроздов ототожнює природну українізацію з примусовою русифікацією, яка мала місце в Російській імперії, СРСР, та і в нинішній Україні йде повним ходом. Закриття українських шкіл в Донбасі і радикальні протести батьків школярів – останній за часом факт.

         Наступний заклик Остапа Дроздова – "конфедеративна Україна". Раніше опонент задовольнявся федерацією. А конфедерація – це сукупність практично не пов'язаних між собою держав, що перебувають в нестійкому тимчасовому союзі з метою вирішення якихось загальних завдань.».

         Сам  Остап  Дроздов  («Политика» 26 квітня 2007 ) : «Я – українець, який не любить Україну. Вважаю своїм незаперечним здобутком те, що не є патріотом України. Любити свою державу і мліти від трубного мотиву національного гімна (наголос – на перший склад) – це не моє. Чесно кажучи, я взагалі не можу втямити: як це розумна людина може любити державу, яка не любить її. Я звик до взаємності у почуттях – і саме тому в мене з Україною ніколи нічого не складеться.

           Я не хотів, не хочу і не буду хотіти жити в цій країні. Я в ній мешкаю через три причини: через безвихідь, через лінь щось кардинально міняти і через нестримне бажання насміхатися з України та українців. Якби я був Богом, я б на такий шикарний чорнозений ландшафт заселив би більш достойну націю. . Я – українець лишень за трьома ознаками: за паспортом, за гонінням і за схильністю поїдати своїх співвітчизників. Мене нервує Україна як явище. Я не вважаю її явищем, тому мені сумно дивитися на колективний самообман моїх співмешканців, які бабраються у трипільських ноцниках і вбачають у них колиску міжгалактичної цивілізації. Я ще не бачив такої закомплексованої нації, яка всіх старовинних письменників-поетів-художників уважає українцями тільки через випадкове місце народження. Я ще не бачив такої невизначеної нації, яка так любить прогинатися і зраджувати собі. В моїх словах нема жодної нотки докоряння – один пофігізм та розважлива констатація. Україна – це не я, інакше я був би збитковим і нещасливим.

           Кожен мій знайомий, який має широкий світогляд і сповідує незашорені підходи до всього навколо – є цікавим завдяки своїй неукраїнськості. Я бачив багато іноземних багатіїв, які є патріотами своїх країн. Але я не бачив жодного українського олігарха, який би був патріотом. В цьому нічого дивного немає, і жиди з москалями тут теж ні до чого. Просто типова українська природа заважає українцеві бути успішним і відкритим до світу. Щоб досягти успіху, треба перестати бути українцем. Бо українець, який закладений глибоко в позасвідомості, змушує кожного бути боязким до начальства, ксенофобним до всього нового-незвіданого, сентиментальним до побутових проявів своєї національності, заздрісним до успіхів ближніх своїх та інертним у навязаних кимось переконаннях. Я пишаюся тим, що все своє життя вичавлюю з себе українця».

        Цього українофоба і манкурта передруковує та розповсюджує у своїй газеті  з  семитисячним  тиражем відкритий  ворог України , комуніст  з Малина  Іван  Вознюк .

          Потрібно , маючи  яке , наймягче кажучи, Хамство , аби не бувши  на маршах УПА у Києві друкувати  таку  ворожу і брехливу  маячню  і  доводити  її  семи  тисячам  малинчан , а якщо  врахувати  членів сімей  то  по  місту  і  району  це  десятки  тисяч  українців.

          Ця газета не є вже так  популярною , бо і в народі прозвана «Брехунцем» , але  тиражованість  забезпечує  політична байдужість і звичка  «радянського віку» читачів виписувати  неї  через  наявність розкладу телеканалів .

          Я постійно  організовую  поїздки  малинських  патріотів на святковий  Марш  УПА  до Покрови і  знаю  що  не має  ніякої  окупації  западенцями  у  це  свято  Києва  і  не підтримки Киян , а все  навпаки.      

          В минулому  році ми  свободівці  організували  до  70-річчя УПА  більше  ніж  30-ти тисячний  марш , в цьому  році було  більше  25 –ти тисяч.  Представників Західної України  там замало , бо в  себе  вони  ще  більш  масово , видовищно  і  святково  проводять  свято Покрови і УПА. Так й представте  якщо  блокують  потяги ,електрички , пасажирські  перевезення .  То  яким  чином і за скільки  часу  можливо  до Києва  привести десятки  тисяч  «западенців» ?

          В цьому  році навіть у  нашому  м. Малині  капітан  ДАІ  Михайло Фещенко  заборонив водієві найманого автобуса  вести нас до Києва .  Це ж  не  протестна а святкова акція !? 

          Бо боїться  неукраїнська  влада  пробудження  від  сну  байдужості  свого  народу . Тоді їх владі , їх злочинам  проти  народу , їхній  брехні  та  райському  життю  настане кінець.

          В цьому році  ми пройшли по Хрещатику ,  де  бачили  багатотисячну  підтримку Киян з червоно-чорними і свободівськими  прапорцями  які  самі  викрикували гасла , співали , щиро  висловлювали  свою  підтримку . Здавалося  що  киян – патріотів  білше  ніж у багатотисячній колоні . Відіокамера  встановлена  в  одній  точці  показала  довжину  колони в русі  в  30-ти хвилинному проміжку часу .  То це  така  армія  доїхала  своїм  ходом з Галичини ?  Якби там були Вознюк і Дроздов  то бачили б  що всі  області  йшли послідовно розділені  по  «коробках».  Було  ясно  видно  з  якої  області  яка  кількість  свободівців .  Не забуваємо  що  це  був  понеділок , робочий день . У віхідні людей було б ще  значно  більше !

          Щоб  не писали , не брехали і не вибрикували Дроздови-Вознюки факт є фактом – місто Київ за «Свободою» . На парламентських виборах  з 5 Київських  округів за «Свободу»  проголосували у трьох  округах , а по  одному ще зараз їде виборча компанія , де  однозначно  виграє  свободівець.

          Дроздови - Вознюки брешуть  людям  що  не було на Великій Україні УПА . Найперша УПА Тараса  Бульби – Боровця з центром в Олевську діяла з 1941 року . Олевська республіка  була  обороною  поліщукам  від  чергових  окупантів.   ОУН  а  потім і УПА  діяли по всій Україні .

         Що тільки ці манкурти , українофоби не приписують  націоналістам . Це і фашизм  проти якого як і  проти  большевизму  боролось УПА , расизм , канібалізм  та нищення  євреїв . Коли  євреїв  нищили  на Галичині , то вони  втікали до УПА в ліси . Вони зброї не брали , але всі лісові шпиталі , кухня , забезпечення  чистим одягом лежало  і  на їх  плечах  . В УПА  були вірменські , татарські  та інші  національні  підрозділи .То чий расизм і до  чиїх негрів ? Це є на противагу брехні манкуртів і ворогів правдою .

         Коли я був ще  головою міськрайонної  УКРП  то  був знайомий і часто  спілкувався  з  колишнім командармом УПА  Василем Куком . Якось перед  з`їздом  переконавши С.Хмару , а  потім  на з`їзді я першим  після голови партії Степана Хмари  виступив в обговоренні нового партійного  статуту , де запропонував вилучити неможливість рядових  колишніх  комуністів  вступати  до  нашої  націоналістичної партії . На теренах Великої України  без  того  клятого  партквитка  ніхто не міг  стати  перспективним ні юристом , ні викладачем , ні військовим , ні слідчим , ні  науковцем  і  т.д. Відмовляючись  від  цих людей , серед яких  теж  було  багато патріотів , означало люмпенізувати а  згодом і збанкрутувати  як  партія . Що і  сталось з УКРП !   Так от ,  галичани почали кричати , що  ми для  комуняк  відкривати  хочемо  шлюзи і т. д.  Встав тоді  на  мій  захист Василь Кук  і розповів крикунам  історію зі  свого життя.

        Під час другої світової він  очолював на Східній Україні  націоналістичне  підпілля і  коли  німці  ліквідовували на  Донбасі  комсомольсько – комуністичне  підпілля , то багато вцілілих  підпільників  приходили  до  націоналістичного  підпілля де боролись з окупантами  не  гірше  інших. Запам`ятались його слова « Не  гадайте  що  зрадять вас ті  проти  кого  ви  стали  у  стійку , що зрадниками  можуть бути   ваші  колишні  опоненти  , а краще  будьте  обережними з тими  хто  біля  вас  поряд . Дійсні  вороги вони  як  змії  відчувають  тепло  вашого  тіла !»

       Підтвердженням  є  ситуація  у моєму  Малині . Хто є  зараз  активом Малинських  регіоналів ?  Це  комуністи ?  Ні ! Це  колишні  рухівські  кар`єристи і бізнес - ділки. Оце  цю  правду потрібно  доносити до  людей , а не боротись  проти «Свободи» , бо як говорять  у  народі «баба  дівкою  вже не стане !»

       Манкурти і українофоби  захлинуться  у  ненависті  до  корінної  української  нації !  Вознюки – Дроздови  можуть шкодити пробудженню  нації , але  хто самі  вони  є ?  Пісок  під  ногами  нації  яка  незабаром розітре  їх мальовані  сторінки і  стане  членом сім`ї  Вільних Європейських  націй .   

       Навіть «Берюльово» підтвердило необхідність  для Росії  візового  режиму , а  це  означає  не можливість  створення  нового СРСР  під  назвою «Митний Союз» ,  тобто задарма їх  боротьба  на  стороні  окупанта  проти  власного  народу  та  держави !

       Перед виборами самозакохані і «самі  розумні»  Дроздови – Вознюки  теж запевняли  що свободівці є маргінали  і  що нам  не подолати 5% - ий бар`єр . А що отримали ! 

       Хай гавкають , а наш караван  далі йде !

Слава Україні !

                                              Голова Малинської міської ПО ВО «Свобода»  Василь Федоренко

 

Совместные покупки



Наши ссылки в соцсетях
      

Натяжні стелі - Житомир

Рейтинг@Mail.ru