19 ноября 2017, Воскресенье   14:33:56
o Ясно,
без осадков
Прогноз для

Fata Morgana Житомирського самоврядування

Позачергової сесії Житомирської міськради, яку намагалися ініціювати двадцять чотири її депутати, не буде. П’ятеро з групи ініціаторів відкликали свої голоси і  це стало формальною підставою для того аби  позачергова сесія увійшла в історію як така, що не відбулася.

 

Позачергової сесії Житомирської міськради, яку намагалися ініціювати двадцять чотири її депутати, не буде. П’ятеро з групи ініціаторів відкликали свої голоси і  це стало формальною підставою для того аби  позачергова сесія увійшла в історію як така, що не відбулася. До речі, це вже друга позачергова спроба, «що не відбулася». Перший раз позачергова сесія «провалилася» 2 серпня минулого року через відсутність «кворуму», коли депутати просто не з’явилися до сесійного залу. 31 січня 2012 року  ситуація виглядає більш заплутаніше і зрозуміти, що саме сталося, не одразу вдасться. Звичайно, зараз почнуться розмови «про змову», яку вдалося завчасно «розкрити і передбачити». Найбільш  поширеними  стануть  аргументи  стосовно того, що чергова сесія, призначена на 9 лютого, відбудеться зовсім скоро і саме вона розставить всі крапки над «і». Можливо й так, можливо саме спроба проведення позачергової сесії пришвидши проведення чергової, десятої сесії міськради, яка раніше планувалася  ближче до кінця лютого. Але ж головне не в цьому. Варто було б замислитися і з’ясувати ті глибинні причини, які викликали потребу у проведенні позачергової сесії міськради. Одразу відкинемо теорію «змови», на якій наполягають чимало всіляких діячів та політиків місцевого масштабу. Мовляв, когось там звільняють з посади, а тому й виникла потреба у його працевлаштуванні. От і скликали депутати сесію, аби побавитися у відставку секретаря міськради. Але ж  питання має бути поставлене зовсім інакше. Питання в тому, чому Житомирська міська рада так і не стала органом місцевого самоврядування, який працює ефективно, цілеспрямовано, а депутати й досі не відчувають своєї потрібності і ваги? Натомість вже другий рік міськрада лише збирається працювати, там і досі не склалася  певна більшість,  але головне – депутати не мають взаєморозуміння  із міським головою. Саме тому «на виході» маємо звичайну «колотнечу», яка нічого позитивного місту та його жителям не приносить.

Ось тут і виникає питання про роль секретаря міськради. Секретар - не звичайний депутат, а фігура особлива і дуже важлива для налагодження у місті всієї системи місцевого самоврядування. Саме секретар міськради має налагоджувати гармонійну роботу депутатського корпусу, узгоджуючи( в разі потреби) всі виниклі конфлікти та наболілі проблеми. Звичайно, для цього треба мати певну позицію і не просто «заглядати в очі» міському голові, а поправляти його, рекомендувати йому варіанти вирішення тих чи інших конфліктних ситуацій. Адже для цього секретар має дуже вагомі підстави – підтримку депутатського корпусу. Нагадаємо, що секретаря ради не звільняє міський голова,  його обирає депутатська більшість. Таким чином, епіцентр секретарської роботи має бути зосереджений у депутатському середовищі. Ось якраз про таку роботу у  середовищі  депутатів міськради і мала б прозвітувати 31 січня 2012 року секретар міськради Н.П.Леонченко. І все було б чинно, законно і зрозуміло. Якщо ж раптом депутати-ініціатори передумали і відкликали свої голоси, то чому б не послухати із тим же звітом секретаря міської ради вже 9 лютого на черговій сесії? Цікаво, а що скажуть з цього приводу головні і найбільші фракції у складі Житомирської міськради? Насамперед однопартійці  секретаря із фракції Партії регіонів? А як цього разу поведе себе «Батьківщина», яка опинилася на певному «роздоріжжі» у виниклій ситуації: більшість фракції відмовилися вимагати позачергової сесії, а двоє, на чолі з головою фракції, все ж таки підримали «позачергову» ініціативу, хоча потім включили задню швидкість? Чи триматимуться надалі монолітно і згуртовано  депутати з «Фронту змін»? Поки що невідомо взагалі, що насправді зумовило зміну позицій і поглядів у середовищі тих «ініціаторів» сесії, які відкликали свої голоси під вимогою скликання позачергової сесії. Звісно, ніхто не  скаже, що на нього тиснули, що з ним поговорили там, де слід і виявилося, що «скликати позачергову сесію вже й не було такої нагальної потреби».

Тепер важливіше, що ж буде далі. Наприклад, 9 лютого, коли запланована чергова сесія міської ради розпочне свою роботу. Можна передбачити із стовідсотковою гарантією, що на сесії з’явиться обласне начальство. Точніше – сам губернатор Сергій Рижук.  Цілком очікуваною може бути поява на сесії і голови обласної ради Йосипа  Запаловського. Сесія проходитиме таким чином під  своєрідним «шефським наглядом» аби деякі депутати не припускали певних «вибриків» і не вдавалися до раніше непередбачуваних дій, вчинків та ініціатив. Можна передбачити швидкий її перебіг, а ті 37 питань порядку денного, які наразі внесені для розгляду у сесійному залі, будуть  «освоєні» швидко і без зайвих дискусій. За таких умов питання про звіт секретаря міської ради може бути відкладене на потім. Принаймні на найближчі три роки. На такий же термін можна буде відкласти і питання про докорінні зміни у роботі міської ради. Поки що так. Про виборців, про обіцянки , які проголошувалися восени 2010 року, доведеться забути.

Блог Віктора Радчука

Рейтинг@Mail.ru